27 лютого цього року. Європейський парламент прийняв законодавчу резолюцію від 27 лютого 2024 року щодо пропозиції про регламент Європейського парламенту та Ради про відновлення природних ресурсів (COM(2022)0304 – C9-0208/2022 – 2022/0195(COD)).

Закон про відновлення природних ресурсів широко обговорювався і, на жаль, кілька разів змінювався в процесі роботи, а саме голосування відбулося під час протестів фермерських спільнот у Європі. Тому резолюція має велике символічне значення – її прийняття в той час, коли сільськогосподарські громади по всій Європі протестували, є світлом в кінці тунелю для кліматичної політики та цілей ЄС.

На практиці положення були вихолощені на етапі роботи в комітетах Європарламенту – Комітеті з питань навколишнього середовища, охорони здоров’я та безпеки харчових продуктів (доповідач – євродепутат Сесар Луена), а також консультативних комітетах, які є профільними комітетами – Комітеті ЄП з питань сільського господарства та розвитку сільських районів та Комітеті ЄП з питань рибальства. В результаті замість рішучого акту, який мав би фундаментальне значення для захисту екосистем та біорізноманіття, ми маємо дуже компромісні, ослаблені та часто умовні положення.

Найважливіші висновки стосуються відновлення принаймні 30% оселищ, охоплених новим законом (від лісів, луків і водно-болотних угідь до річок, озер і коралів), з поганого до хорошого стану до 2030 року. До 2030 року країни ЄС повинні надати пріоритет територіям Natura 2000. Регламент стосується відновлення наземних, прибережних і прісноводних екосистем; відновлення морських екосистем, відновлюваної енергетики, національної оборони, відновлення міських екосистем, відновлення популяцій комах-запилювачів, відновлення сільськогосподарських екосистем, відновлення лісових екосистем, посадка 3 мільярдів додаткових дерев.

Для того, щоб реалізувати ці положення, держави-члени повинні будуть прийняти національні плани відновлення з детальним описом того, як вони мають намір досягти цих цілей. Це відкриває шлях для консультацій, для розробки плану, який дійсно забезпечить якість життя людей, права людини та захист природи і довкілля. Кожна держава-член готує національний план відновлення природних ресурсів і проводить моніторинг та підготовчі дослідження, необхідні для визначення заходів з відновлення, необхідних для досягнення цілей і виконання зобов’язань з відновлення. Національний план відновлення природних ресурсів повинен охоплювати період до 2050 року з проміжними термінами для досягнення цілей і виконання зобов’язань. Кожна країна матиме 24 місяці для подання плану.

З точки зору REV, найважливіше положення є водночас найбільш небезпечним для захисту прав людини та планети, а також суперечить меті забезпечення продовольчої безпеки: „У випадку непередбачуваної, виняткової та неспровокованої події, що не піддається контролю з боку Союзу, з серйозними загальносоюзними наслідками для наявності землі, необхідної для забезпечення достатнього сільськогосподарського виробництва для споживання в Союзі, Комісія ухвалює імплементаційні акти, які є необхідними та виправданими в умовах надзвичайної ситуації. Такі імплементаційні акти можуть тимчасово призупиняти застосування відповідних положень цього Акта”.

Це суттєве послаблення в контексті досягнення і без того не надто амбітних цілей захисту екосистем у сільському господарстві. Закон передбачає екстрене гальмо на вимогу Парламенту, тому досягнення цілей щодо сільськогосподарських екосистем може бути призупинено у виняткових випадках, якщо вони суттєво обмежують земельні ресурси, необхідні для виробництва достатньої кількості продовольства для споживання в ЄС. Сама ЄК дійшла висновку, що кліматичні цілі в аграрному секторі виконуються надто повільно, а трансформація продовольчої та сільськогосподарської системи продовжує здійснюватися надто повільно – з точки зору викликів для самих фермерів і безпеки виробництва, а також для життя і здоров’я людей-споживачів.

Серед менш суперечливих тем було те, що члени ЄС повинні забезпечити відсутність чистих втрат міських зелених насаджень, включаючи крони дерев, до 2030 року, а також відновити щонайменше 25 000 км вільно поточних річок по всьому ЄС до 2030 року, усунувши застарілі бар’єри. Члени ЄС також вживають належних та ефективних заходів, щоб зупинити скорочення різноманітності запилювачів до 2030 року.

На закінчення – обов’язкові національні плани – це правильний шлях, але умовний характер положень регламенту означає, що він стає набором порад і рекомендацій, а не реальним шляхом до захисту екосистем. Попереду ще багато роботи для того, щоб Польща була на висоті і розпочала еру турботи про навколишнє середовище та екосистеми, а не лише про промисловість. Умовне звільнення для сільського господарства завдасть величезної довгострокової шкоди фермерам і створить ризики для продовольчої безпеки та безпеки харчових продуктів.

Копирайт изображения: unsplash